Мишка з хвостиком сіренька
Здобула десь грошей жменьку,
Щоб в норі не бідувати
Стала хатку будувати.
Хатка славна та вдалася:
Мишка звести спромоглася
Стіни з пряників медових,
Вікна з бубликів чудових,
Дах – з родзинок черепиця,
В хаті ліжко з паляниці,
Стіл в кутку – пухкі млинці,
Із гречаників – стільці,
Ще й налисник-килимок.
Отакий-то теремок!
Добре буде Мишці жити!
Тільки сіла відпочити,
Вже хтось з сиру двері рве:
- Хто в цім теремі живе?!
- Хто-хто! Мишка будівниця.
- А я Жабка мандрівниця,
Скрізь стрибаю, їм траву.
Можна, й я тут поживу?
- Та живи, заходь у дім.
- Ква! Тебе я не об’їм.
Умостилась на стільці,
Поглядає на млинці.
Тільки сіли до вечері,
Ще незваний стука в двері,
З ковбаси тріщить замок:
- Чий це диво-теремок?
- Я хазяйка Шкряботушка,
В гостях – Жабка ще Квакушка.
- А я – Зайчик Побігайчик,
Дайте хліба хоч окрайчик!
В теремок заліз вухатий,
Зразу вклався в ліжко спати.
З димаря курить димок –
Вгамувався теремок.
Грюк-грюк-грюк! - Кому не спиться?!
- Братик Вовк, сестра Лисиця!
Бідняки ми подорожні,
Животи у нас порожні,
Нам вечерю й дві постелі.
Хто живе ще в цім готелі?
- Я хазяйка Шкряботушка,
Та, що їсть млинці – Квакушка,
Зайцеві погано спиться,
Бо лишилась паляниця.
Вам нема вже як зайти,
Примостіть хіба хвости...
Лиска хвостик примостила –
Килимок з підлоги з’їла,
Вовк своїм хвостом махнув –
Півстіни й вікно ковтнув!
В бублик око заглядає.
- Хто тут є?! – Ведмідь питає,
Заревівши на весь ліс,
- Може й я б в цей терем вліз?
- Що ти!!! Тут сіренька Мишка,
Жабка їсть гречаник нишком,
В хаті Зайцеві не спиться,
Бо пропала паляниця,
Вовк ковтнув із сиру двері
Й тихо виє без вечері,
Лиска діла десь замок,
Доїдає килимок!
Тож, Михайле, вибачай,
Йди десь далі і прощай!!!
Не пішов Ведмідь від хати,
Став підряд все доїдати:
Стіни – пряники медові,
Вікна – бублики чудові,
Розжував стільця без спинки,
В рот сипнув смачні родзинки,
Ще знайшов шматок млинця
Та й доїв все до кінця.
- Що ж робити нам?!! – щосили
Гості враз заголосили.
Пхинькає товста Квакуха,
Стогне Заєць- Довгі вуха,
Вовк з Лисицею до ночі
Терли хвостиками очі,
Ще й Ведмідь аж змок від сліз:
- Так я в терем і не вліз!!!
Та й пішли всі в ліс шукати
Ще готелю, чи то хати.
А маленька сіра Мишка
Заховалась в нірку нишком
І хоч як, бува, бідує,
Теремка вже не будує.
ох Володь..слишком длинные не пиши..лень до конца читать..
зато кокой перечень вкусностей для развития аппетиту
сегодня Бавария сделала это!!!
поздравляю всех, кто болел за Красных!!!
Ура-а-а-!!!
Спасибо!
"Баварии" отдельное спасибо за хороший футбол.
А у нас еще один обладатель Кубка Чемпионов!
Тема закрыта.
Ріпка
Діючі особи:
дід
баба
онучка
собачка
киця
мишка
ріпка
Був собі дід Андрушка, а в нього баба Марушка, а в баби онучка Мінка, а в онучки собачка Хвінка, а в собачки товаришка — киця Варварка, а в киці вихованка — мишка Сіроманка.
Раз весною взяв дід мотику, скопав у городі грядку велику, гною трохи наносив, грабельками підпушив, зробив пальцем дірку та й посадив ріпку.
Працював дід не марно: зійшла ріпка гарно. Щодень ішов дід у город, набравши води повен рот, свою ріпку поливав, їй до життя охоти додавав.
Росла дідова ріпка, росла! Зразу така, як мишка, була, потім, як кулак, потім, як буряк, потім, як два, а накінці стала така, як дідова голова.
Тішиться дід, аж не знає, де стати. "Час,—каже, —нашу ріпку рвати".
Пішов він на город — гуп, гуп! Узяв ріпку за зелений чуб; тягне руками, уперся ногами, мучився, потів увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.
Кличе дід бабу Марушку: "Ходи, бабусю, не лежи, мені ріпку вирвати поможи!"
Пішли вони на город — гуп, гуп! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за плече. Смикає дід ріпку за гичку, смикає баба діда за сорочку, працюють руками, упираються ногами — промучилися ввесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.
Кличе баба онучку Мінку: "Ходи, доню, не сиди, нам ріпку вирвати поможи!"
Пішли вони на город — гуп, гуп! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, онучка бабу за торочку — тягнуть руками, упираються ногами, промучилися ввесь день, а ріпка сидить у землі, як пень. Кличе онучка собачку Хвінку: "Ходи, Хвіночко, не лежи, нам ріпку вирвати поможи!"
Пішли вони на город — гуп, гуп! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, онучка бабу за торочку, собачка онучку за спідничку — тягнуть руками, упираються ногами, промучилися ввесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.
Кличе собачка кицю Варварку: "Ходи, Варварко, не лежи, нам ріпку вирвати поможи!"
Пішли вони на город — гуп, гуп! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, онучка бабу за торочку, собачка онучку за спідничку, киця собачку за хвостика. Тягнуть і руками, і зубами, упираються ногами, промучилися ввесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.
Кличе киця мишку Сіроманку: "Ходи, Сірочко, не лежи, нам ріпку вирвати поможи!"
Пішли вони на город — гуп, гуп! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, онучка бабу за торочку, собачка онучку за спідничку, киця собачку за хвостика, мишка кицю за лапку — як потягли, як потягли, так і покотилися.
Упала ріпка на діда Андрушку, дід на бабу Марушку, баба на онучку Мінку, онучка на собачку Хвінку, собачка на кицю Варварку, а мишка — шусть у шпарку.
— kostya-3000