Сегодня - сегоднячко 2 - Болтология - Кинофорум, 376-я страница

Брида
Киновед
Sat, 25 May 2013 22:53:19 +0400

Ріпка

Діючі особи:
дід
баба
онучка
собачка
киця
мишка
ріпка

Був собі дід Андрушка, а в нього баба Марушка, а в баби онучка Мінка, а в онучки собачка Хвінка, а в собачки товаришка — киця Варварка, а в киці вихованка — мишка Сіроманка.

Раз весною взяв дід мотику, скопав у городі грядку велику, гною трохи наносив, грабельками підпушив, зробив пальцем дірку та й посадив ріпку.

Працював дід не марно: зійшла ріпка гарно. Щодень ішов дід у город, набравши води повен рот, свою ріпку поливав, їй до життя охоти додавав.

Росла дідова ріпка, росла! Зразу така, як мишка, була, потім, як кулак, потім, як буряк, потім, як два, а накінці стала така, як дідова голова.

Тішиться дід, аж не знає, де стати. "Час,—каже, —нашу ріпку рвати".
Пішов він на город — гуп, гуп! Узяв ріпку за зелений чуб; тягне руками, уперся ногами, мучився, потів увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.

Кличе дід бабу Марушку: "Ходи, бабусю, не лежи, мені ріпку вирвати поможи!"
Пішли вони на город — гуп, гуп! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за плече. Смикає дід ріпку за гичку, смикає баба діда за сорочку, працюють руками, упираються ногами — промучилися ввесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.

Кличе баба онучку Мінку: "Ходи, доню, не сиди, нам ріпку вирвати поможи!"
Пішли вони на город — гуп, гуп! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, онучка бабу за торочку — тягнуть руками, упираються ногами, промучилися ввесь день, а ріпка сидить у землі, як пень. Кличе онучка собачку Хвінку: "Ходи, Хвіночко, не лежи, нам ріпку вирвати поможи!"

Пішли вони на город — гуп, гуп! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, онучка бабу за торочку, собачка онучку за спідничку — тягнуть руками, упираються ногами, промучилися ввесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.

Кличе собачка кицю Варварку: "Ходи, Варварко, не лежи, нам ріпку вирвати поможи!"
Пішли вони на город — гуп, гуп! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, онучка бабу за торочку, собачка онучку за спідничку, киця собачку за хвостика. Тягнуть і руками, і зубами, упираються ногами, промучилися ввесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.

Кличе киця мишку Сіроманку: "Ходи, Сірочко, не лежи, нам ріпку вирвати поможи!"
Пішли вони на город — гуп, гуп! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, онучка бабу за торочку, собачка онучку за спідничку, киця собачку за хвостика, мишка кицю за лапку — як потягли, як потягли, так і покотилися.

Упала ріпка на діда Андрушку, дід на бабу Марушку, баба на онучку Мінку, онучка на собачку Хвінку, собачка на кицю Варварку, а мишка — шусть у шпарку. mrgreen

— kostya-3000

mrgreen

Владимир
Киновед
Sat, 25 May 2013 23:22:20 +0400

Мишка з хвостиком сіренька
Здобула десь грошей жменьку,
Щоб в норі не бідувати
Стала хатку будувати.

Хатка славна та вдалася:
Мишка звести спромоглася
Стіни з пряників медових,
Вікна з бубликів чудових,
Дах – з родзинок черепиця,
В хаті ліжко з паляниці,
Стіл в кутку – пухкі млинці,
Із гречаників – стільці,
Ще й налисник-килимок.
Отакий-то теремок!

Добре буде Мишці жити!
Тільки сіла відпочити,
Вже хтось з сиру двері рве:
- Хто в цім теремі живе?!
- Хто-хто! Мишка будівниця.
- А я Жабка мандрівниця,
Скрізь стрибаю, їм траву.
Можна, й я тут поживу?
- Та живи, заходь у дім.
- Ква! Тебе я не об’їм.
Умостилась на стільці,
Поглядає на млинці.

Тільки сіли до вечері,
Ще незваний стука в двері,
З ковбаси тріщить замок:
- Чий це диво-теремок?
- Я хазяйка Шкряботушка,
В гостях – Жабка ще Квакушка.
- А я – Зайчик Побігайчик,
Дайте хліба хоч окрайчик!
В теремок заліз вухатий,
Зразу вклався в ліжко спати.
З димаря курить димок –
Вгамувався теремок.

Грюк-грюк-грюк! - Кому не спиться?!
- Братик Вовк, сестра Лисиця!
Бідняки ми подорожні,
Животи у нас порожні,
Нам вечерю й дві постелі.
Хто живе ще в цім готелі?
- Я хазяйка Шкряботушка,
Та, що їсть млинці – Квакушка,
Зайцеві погано спиться,
Бо лишилась паляниця.
Вам нема вже як зайти,
Примостіть хіба хвости...
Лиска хвостик примостила –
Килимок з підлоги з’їла,
Вовк своїм хвостом махнув –
Півстіни й вікно ковтнув!

В бублик око заглядає.
- Хто тут є?! – Ведмідь питає,
Заревівши на весь ліс,
- Може й я б в цей терем вліз?
- Що ти!!! Тут сіренька Мишка,
Жабка їсть гречаник нишком,
В хаті Зайцеві не спиться,
Бо пропала паляниця,
Вовк ковтнув із сиру двері
Й тихо виє без вечері,
Лиска діла десь замок,
Доїдає килимок!
Тож, Михайле, вибачай,
Йди десь далі і прощай!!!

Не пішов Ведмідь від хати,
Став підряд все доїдати:
Стіни – пряники медові,
Вікна – бублики чудові,
Розжував стільця без спинки,
В рот сипнув смачні родзинки,
Ще знайшов шматок млинця
Та й доїв все до кінця.

- Що ж робити нам?!! – щосили
Гості враз заголосили.
Пхинькає товста Квакуха,
Стогне Заєць- Довгі вуха,
Вовк з Лисицею до ночі
Терли хвостиками очі,
Ще й Ведмідь аж змок від сліз:
- Так я в терем і не вліз!!!
Та й пішли всі в ліс шукати
Ще готелю, чи то хати.
А маленька сіра Мишка
Заховалась в нірку нишком
І хоч як, бува, бідує,
Теремка вже не будує.